"Поставить крест - значит обозначить вектор, равняться на Господа". Интервью в Иосафатовой долине
Кожного року, 15 серпня, тисячі люди приймають участь у Хресному ході на Іосафатову долину, яка знаходиться біля села Голинченці на Вінничині. Це місце пов'язане зі старовинною легендою про чудесне явлення Божої Матері у 1923 році, яка благословила округу і заповіла встановлювати хрести на честь Господа Ісуса Христа.
З тих пір, незважаючи на спроби радянської влади придушити релігійний рух і потік паломників з усього Радянського Союзу, традиція паломництва до цього місця відроджувалась знову і знову.
Паломників з усіх регіонів України приваблює можливість виявити свою православну віру і спокутувати свою гріхи.
"Цей день я хочу присвятити Господу, покаятись, визнати свої помилки, і з цього місця почати нове життя та взяти благословіння" - коментує один з паломників, - "Дивлячись на цей хід, викликає здивування скільки зібралося багато вірян. Виникає риторичне питання - чому так живемо погано, чому воюємо, адже наша віра не закликає воювати. Гадаю скоро наступить мир, люди стануть жити добре і Господь простить нам наші гріхи"
"Легко йти, тому що йдемо з вірою Христовою. Тут дуже гарно і на душі дуже легко. Будемо просити Господа, щоб дав здоров'я і миру на землі" - розказує дівчина-паломниця.
"Смисл життя людського - це покаяння", - наголошує протоієрей Геннадій, - "якщо не має цього у людини, то немає смислу його перебування на землі. Хрест Господень - це приклад для усього життя християнського. Якщо не йдете за мною і не несете хреста свого, то недостойні мене, каже Господь. Хрест супроводжує людину усе її життя - від народження до смерті".
Встановити свій хрест у Іосафатовій долині - це ніби позначити вектор свого життя в напрямку до Господа.
Читайте также
На новостильное Успение, главный праздник Киево-Печерской лавры, в ПЦУ вынуждены были привозить прихожан автобусами. Почему туда прихожане не приходят сами?
Анализируем, почему власти запрещают крестные ходы и почему это приведет к печальным последствиям для страны.
О чем сказал, и о чем забыл сказать глава ПЦУ Думенко в интервью «ТСН». Оно помогает понять, во что он верит на самом деле.
От петровских реформ до революции 1917 года: как государственная зависимость повлияла на Русскую Церковь и какие выводы стоит из этого сделать УПЦ.
В своем выступлении перед Всемирным советом религий глава Фанара обозначил проблемы человечества и метод их решения. Как для «главы Православия», очень необычный.
Кто-то думает, что можно выполнить предписания ГЭСС – и от Церкви отстанут. Но недавние политические события показали: не отстанут.