Справжній патріот

Чесно кажучи, всі ми вже давно чекали на слово нашого Предстоятеля. Мені особисто (та й, гадаю, всім нам) не просто цікаво, а конче необхідно було почути його думку з приводу того, що відбувається в нашій країні. Більше того, саме думка Блаженнійшого Митрополита, незважаючи на величезну кількість тих, хто зі мною точно не погодиться, є найважливішою та найвагомішою для нас усіх. Так само, точно знаю, далеко не всі виявлять бажання його слухати. Можливо, слухачів навіть буде меншість. Проте, і в Христа аудиторія була не найбільшою.

Так, Блаженнійший говорить постійно. При чому, подобається це комусь чи ні, говорить не тільки через слово. Здебільшого, говорить через своє життя. Робить він це з властивою лише йому розважливістю та ненав’язливою поступовістю. З притаманною йому природністю. В його житті та словах є один надважливий елемент, який, немов магніт, притягує до нього простих та щирих людей та відштовхує тих, хто шукає свого, а не Божого. Що це за елемент?  Правда. І щирість, тобто відсутність найменшого лукавства. Мені взагалі здається, що він не знає, що це таке. І повірте, пишу я це тому, що дійсно так вважаю і можу відповісти за кожне своє слово.

Ми чекали його слова. І чекаємо. І будемо чекати. На Хмельниччині, на Рівненщині, на Харківщині, на Донбасі та на Тернопільщині. Його слова чекають навіть ті, хто ще не знає про це. Так само, як чекали на слово Христа ті, хто перебував у пітьмі. І тільки тоді, коли це Слово пролунало, вони зрозуміли – ось Те, що може розбити тугу і печаль життя, яке до цього не мало сенсу. Мені здається, що так само може статись і з тими, хто почує Блаженнійшого. Чому? Тому що він не говорить від себе. Євангеліє – це основа його життя, і його слово – це слово, яке взяте з цієї Книги.  Він говорить, і говорить постійно: «горе мені, якщо не благовіствую!». Але прикро, що «блага вість» лунає здебільшого в храмі. Потрібно, дійсно потрібно, щоб він проповідував на покрівлях будинків!

Тому інтерв’ю з Митрополитом Онуфрієм, яке було записано на любительську камеру, в якому картинка весь час змінює свою світлопередачу, інтерв’ю, якому з технічної точки зору бракує досконалості,  тим не менш, – як жива вода.

Вище я говорив, що Блаженнійший Митрополит Онуфрій – людина максимально щира і чесна і висловлює лише те, що думає. Так ось, це інтерв’ю – ще одне підтвердження моїх слів.

Відповідаючи на досить непросте питання про компроміс із владою, Владика чітко окреслив ті межі, за якими компроміс неможливий. Якщо влада та політики будуть виконувати закон Божий, то Церква готова співпрацювати з такою владою й шукати такі способи співпраці, які не будуть заважати Церкві виконувати її рятівну місію.

Ще одне наболіле питання – це відсутність підтримки АТО з боку Церкви. Але, по-перше, зверніть увагу, що це слова, які прозвучали з вуст журналіста, а не з вуст Митрополита. По-друге, Церква не підтримує війну, як би завуальовано її не називали – АТО чи якось по-іншому. Не підтримує тих, хто сьогодні взяв до рук зброю. При чому, в одному з останніх звернень на день пам’яті святих благовірних князів Бориса та Гліба, Блаженнійший Владика дав чітко зрозуміти, що не можна використовувати на війні релігійні гасла. Це шлях до власної загибелі та загибелі народу. Разом з тим, в своєму інтерв’ю він ще раз озвучив те, про що Церква невпинно говорить протягом останнього року, – ми виступаємо на засадах територіальної цілісності України.

Крім цього, Блаженнійший Митрополит Онуфрій дав прекрасне визначення справжньому патріотизму. Хто такий патріот? Це той, хто любить свій народ. Значить, він хоче блага для свого народу, а отже, повинен виконувати Закон Божий, бо за виконання його Господь благословляє, а за порушення – карає. Таким чином, патріот – це не той, хто проламує собі груди з криком «Слава нації!», а той, хто виконує Закон Божий і притискає руки до серця зі словами «Слава Богу!». Церква в цьому сенсі є найбільшим патріотом України. А давайте запитаємо в себе, чи багато в нас ще таких патріотів? На жаль, є дуже багато таких, хто вдень патріот, а вночі – розбійник.  Спереду – «блажен муж», а позаду – «вскую шаташася…»

Багато ще чого сказав Владика. Переказувати не буду – подивіться самі. Єдине, на що хотів би ще звернути увагу, так це на якість самого відео.

Багато хто з моїх друзів зазначив, що картинка, м’яко кажучи, не зовсім професійно зроблена. І це дійсно так. Але, по-перше, відео робилося людиною, яка переймалася в першу чергу користю, а не якістю. Впевнений, що попереду будуть якісніші відео. Сьогодні ж заради правди та миру потрібно робити взагалі все, що тільки можна зробити. По-друге, воно робилося спеціально під Ютуб, а там не такі вже й суворі вимоги щодо якості матеріалу: можна й на телефон знімати. По-третє, сучасна журналістика керується одним простим правилом: новини повинні робитися сьогодні на сьогодні. Тобто, головне – швидкість та оперативність. Якщо при цьому є ще й якість, то це вже професіоналізм. Часи, коли якусь відому людину протягом кількох годин готували до інтерв’ю, вже давно минули. Так, є телевізійний формат зі спеціальною студією, групою візажистів та гримерів, зі світлотехнікою та звукооператорами, режисером монтажу та ще величезною групою людей. І такий формат теж потрібен. Правда, наразі представників Церкви не дуже й то хочуть бачити на ТВ. І може, слава Богу, що не хочуть. Знаєте, може це тільки моя думка, але мені весь час здається, що ті, хто говорить для екрану телебачення, після двох годин у гримерці, з правильно й чітко виставленим світлом, говорять не щиро, не від себе. Вони втрачають більше, ніж знаходять. Чому? Тому що телевізор, гример та студія віддаляє їх від простих людей. Підносять їх в ранг небожителів, зірок, непростих смертних.

Зовсім інше відчуття викликало в мене дане інтерв’ю з Блаженнійшим. Єдине, що скажу, – він мені став ще ближчим, ніж був до того. Все інше – не так важливо. Таких інтерв’ю, знятих на телефон, на фотоапарат, на відеокамеру, повинно бути якомога більше, оскільки неважливо, хто і як його зняв. Важливо, хто і що сказав.

Тому давайте дивитися, слухати і робити правильні висновки.

Читайте также